Дощ іде 


Коли хтось не хоче вийти зі сну –


ти обдаєш його водою.


Коли хтось забруднив тіло –


він обдає його водою.


... А що з людством сталося,


що Бог обдає його водою?


      БОМЖ


             Обличчя побите.


                                       Зубів немає.


             Одяг – бруд.


                               Шкіра – бруд.


                                           Серце - ...


                                                          не знаю...


             Хто ти?


                           Що ти?


                                      Як ти?...


                                                    Боляче...


             Хочу побачить твої


                                                  очі.


             Що в них?


                            Лють?


                                      Образа?


                                                    Логічно.


             Може, смирення


                                      чи біль?


                                                    Незвично.


              ...Страшно!


                           але в цих очах


                                         пусто(!!!)...


             Хто же ти є?!


                           Як же ти так?!!


                                           ...Сумно


          * * *

Автобус –  родина.

Непізнана близькість.


Сидиш, наче з другом,


Торкаючись рук...


... Тож я за життя,


У мільйоні поїздок,


Повинна би мати


Все місто друзів!...


НА ВОКЗАЛІ 

Голодний собака.


     Очі вологі.


Шукаючий погляд,


     ніс,


        шлунок.


Куций.


Відчайдушна наглість –


                   байдужість


                              стомлена.


Пхається в руки,


                   Сумки,


                           душі –


Лізе.


Хтось гепнув ногою боляче,


І до людей із посмішкою:


Я хороший.


А хлопець, чомусь, кивнув,


Як приятель,


І витягнув печива два з сумки.


Собаці.


Вони стали друзями.


... На кілька хвилин.


Доки інший не поліз у сумку рукою... 


 


Так шукала і я.


Іноді:


Носом по сумках, серцях, обличчях.


Шукала чогось у когось.


В людей.


Не знайшла: сумки зачинено наглухо,


І на серцях замок...



*  *  * 


Дощ – це людство,


Люди – краплини.


І лише від деяких


Залишаються бульбочки


На калюжах епох...


*     *     *

„Достоєвське” питання


 мучило душу:


Чи варта мета всіх засобів?


Мучило незбагненну душу


Літератури...


 


...Раджу Їй:


Спитай, люба моя,


У лебідоньки:


Чи варта мета всіх засобів?


 Вона, загубивши друга


(мисливець досяг мети),


відповість тобі головою...


 Об землю...


 


Ще спитай


У родичів загиблих


Від репресій:


Чи варта мета всіх засобів?


Вони закидають своє серце


Грудками чорної землі,


Щоб відповісти „правильно”...


 


Тільки не запитуй,


Моя люба у Миколи Хвильового...


Йому куля заважає...


Думати...



УРБАНИЗАЦИЯ 


 Есть маленький город,


Есть город большой –


С большой перспективой,


Большою судьбой…


Там всё очень мощно,


Всё очень красиво:


Движенье, масштабы,


Люди, машины…


Там ты не заметен,


Как болт в механизме.


Важна там система


и то, что извне.


Легко потеряться


В пространстве таком.


В нём дух одиночества


Очень знаком.


Оно поглощает,


Чтоб выжать и бросить;


Использует нагло,


Убьет – и не спросит…


Мучает совесть,


Калечит сознание,


Сулит стать как бог


И пророчит всезнание…


 


И я покупалась,


Тянулась всем сердцем


Туда, где масштабов


Красивые дверцы,


Туда, где возможности


Мир открывают…


…И молча Иисуса


В сердцах распинают…


*  *  * 

Людина гордо здіймає


Ракети та хмарочоси...


І ходить із задраним носом...


Але ту гордість змивають


На мокрому носі сльози,


Коли парасольки немає,


А стомлене небо ридає...



наверх страницы