КАТАРСИС

Краплини дощу та людські сльози – рідні сестри.
Тому, коли плаче небо,краплини душі виходять на зустріч із ними.
Так відбувається очищення землі та душі; людства та людини...

Лийся, лий,
     ти омий
         весь асфальт,
             бруд і гвалт.
Лийся, лий,
     перелий
         повінь рік,
             людства крик...
Лийся, лий,
     бачиш ти:
         я твоя –
             мокра я.
Хочу ще!



Осінь.
Після
   теплого
      літа
Осінь
  зриває
      ковдру.
Земля була
  сонцем
      зігріта –
Тепер
   під дощем
       мокне.
... На лижах
       приїдуть
            морози –
Смерть скоро
    біла
       буде...
А поки –
   предсмертні
        сльози
Ковтають
   земля
      і люди...
... Настане
      весною
          спасіння –
яскраве,
       чудове
            панно...
А поки –
     вітер
        осінній
Зриває
     з мене
         тепло.
... Я влітку
        сил
           набираюсь,
Куштую
   сонця
       смак.
А осінь приходить
      каюсь,
Холодним дощем
     вмиваюсь.
... І кожного року так...


ЗИМАЛЕТО
Летом
я много
двигаюсь.
Окна
распахнуты
настежь.
Улица
с комнатой
слитые,
И квартал –
как общежитие –
Дома не усидеть…

Зима
всё меняет
по-своему:
Наглухо
окна
закрытые.
Холод
нам ставит
условия :
Тепло выбирать
для здоровия,
Дверь от людей запереть…

Господь,
будь моим
солнышком,
Тепло
и здоровье
дарящим,
Чтоб
стала я
настоящей,
В жару и в холод
горящей
Идти, для себя умереть…
 


наверх страницы